Якось то було раз у маю,
Пішла студентка аж до гаю.
За нею студент з тиха манжав, (2)
І він студентку за руку взяв.

І пішли вони в далекий ліс,
Вона стомилась, він її ніс.
Втомилась вона, втомився сам, (2)
І посідали під дубом там.

На купу листя він назгортав,
І він студентку на руки взяв.
Що було дальше не скажу вам, (2)
Бо особисто не був я там.

Літо минуло осінь прийшла,
Студентка в школу більш не пішла.
Зима минула, марець наспів, (2)
В студентки чути вже такий спів.

Ой люляй, люляй синочку мій,
Студент чорнявий, то батько твій.
Ой люляй, люляй ще й засинай, (2)
Під час кохання був місяць май.