Звабилися очі
Зоряним намистом
І вони шептали
В тишині нічній:
Де ж ви, де ж ви, очі |
Зоряні, дівочі?.. |
Що навік зостались, |
Зостались |
В пам'яті моїй... | (2)

Через урагани,
Через хуртовини
Я вас завжди бачив
І до вас спішив,
І в тяжких походах, |
І в лихих знегодах |
Вашими вогнями, |
Вогнями |
Я любив і жив!.. | (2)

Хочеш, чи не хочеш,
А вони щоночі
Розмовляють з нами
Мовою тих снів...
Ой, скажу ж вам, очі |
Зоряні, дівочі, |
Що для вас і серце, |
І серце |
Я б не пожалів!.. | (2)

Що для вас і серце, і серце
Я б не пожалів!..