Зима прислала заметіль,
Немов вендету
І вітер в комині гудів,
Як птах на злеті,
Пручались ніжні завитки
В утробі ночі
Збувались сни його й її
Такі пророчі...

Приспів:
Чи Бог нам дав кохати раз,
А, може, двічі?
Хіба любов пройде повз тих,
Хто її кличе?
Хіба то гріх, коли живе
В серцях кохання?
Та не буди, прошу, її,
Небогу, зрання...

Цієї ночі із небес
Сріблястим крамом
Спустились зорі до вікна,
Де із коханим
Вона тримала у руках
Найкращі мрії,
Де ангел дарував життя
Новій надії.

Приспів.