Я вкраду тебе з пустині самоти,
З сніжних оков зимової заметілі...
Візьму на руки, понесу до весни
Туди, де цвітуть в саду лілії білі...

Ти - жінка моєї мрії, небо висоти,
І ласкавий промінь сонечка в зеніті!
Шукав все життя лелітку на стежці весни,
Розцвіла, як білосніжний цвіт у квіті!..

Ти - ніжна квітка, Богиня серед квіток,
У чаші щастя красуня мого серця!
Ти - найяскравіша зірка серед зірок,
Твій погляд джерело синього озерця!..

Я, немов художник, малював твій портрет,
Підіймався у сині гори високо,
Щоб заспівати тобі, кохана, сонет,
На парусних вітрилах лечу, як сокіл!

В ранковій тиші шукаю твою усмішку,
В імлі бачу сльозу росу на листі,
Я спиваю твою вроду у зоряну нічку,
Ти являєшся як Мадонна у намисті...

Аромат парфумів зводить з розуму мене,
Вдихаю як бальзамові ліки від душі,
О, прекрасна Ліліє, я кохаю тебе,
Бо ти є мій білокрилий Ангел на землі!..