Спраглі світанки
Облизують променем роси.
Спраглі уста
Від жагучих цілунків горять.
Ти оповила,
Зв'язала мене в буйних косах,
Як же я можу,
Крім тебе когось покохать?..

Ти – моя доля! Я – твоя доля.
Бути з тобою – бути обоїм.
Разом навіки, море і ріки,
Небо і землю нам обійти.

Сонячне сяйво
Торкнулось відкритого серця,
Вбрало тепло
І віддало закоханий жар.
Я же без тебе
Мов без криниці відерце.
Ти полонив,
Ти мій спокій з собою забрав.

Вечір і небо...
Зорі схилились в поклоні.
Місяць поважно
Полярну зорю проводжа.
Стежка у квітах.
Запах конвалій, півоній
Лине у всесвіт
Веселкою ранок стрічать.