Прийшла весна, ми стрілися з тобою –
Ти був молод, а я була дитя, -
І нам тоді відкрилась наша тайна,
І ми тоді кохались без чуття!

Ти був молод, красою я сіяла;
І ти казав – повік будеш моїм!
Ти розлюбив, - краса моя зів'яла,
Ти відцуравсь і став зовсім чужим!

Стоїть дівча над бистрою водою, -
І так жалібно пісенька дрижить:
Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не хочу на цім світі жить!

І так дівча ту пісеньку співало,
А буйний вітер те їй сповіщав:
Його нема, він вже не повернеться,
Бо він другій вже рученьку віддав!

Нема, нема, він більше не вернеться, -
Коханню вашому настав кінець:
Бо він другій подав свою рученьку,
І він з другою стане під вінець!

Ой, Боже, Боже, що то за причина,
Що без милого я не можу жить!
Без тих очей я в'яну, як билина,
А без кохання згину я в цю мить!