Подаруй квіти літа, мій милий,
Сьогодні для мене.
По одній - за прожиті
В бурхливому світі роки.
Підійди, обійми,
Нагадай про кохання шалене.
Поцілунком палким
Доторкнись до моєї щоки.

Кожну квітку твою -
Спогад пройдених років торкає.
Кожна з них неповторна,
Красива і трішки сумна.
Бо життя веселкове,
Ти знаєш, не завжди буває...
Ще, буває, бринить,
Як натягнута срібна струна.

Подаровані квіти візьму
І притисну до серця.
Як багато їх - навіть,
Не можу швиденько злічить.
Подивлюсь в твої очі -
Глибокі, зелені озерця,
Усміхнусь, а тоді,
В тих очах розчинюся умить.

Полечу до небес,
Бо нічого вже більше не треба.
Залишу в вишині
Свій щасливий і радісний сміх.
Упірну в забуття,
І салютом до сьомого неба
Стануть квіти кохання,
Що падають тихо до ніг...