Не чекайте мене молоду,
Я сама погуляю в саду,
Бо того, хто по серцю мені,
Не зустріну у цій стороні.

Він приїхав до мене із гір,
Повен сонця і радості зір.
Пил вапна, ніби сніг, на брилі,
І засмага крута на чолі.

Руки в нього, мов крила орла.
Лише день я із ним пробула.
Уночі він поїхав до гір,
Де будують тепер язовір.

Він поїхав до гір на коні
І сказав на прощання мені:
"Почекай, лиш прибуде вода -
Ти зустрінеш мене молода".

Я виходжу щодня у сади,
Дожидаю приходу води.
Вище, вище, водице, іди,
Затопляй бідування сліди,
Синю хвилю до хати гони,
З гір кохання моє поверни.