Посипле червень із тополь порошу,
У лузі чайка крилами майне.
Чи ти згадаєш, дівчино хороша,
У надвечір'ї синьому мене?

Про що тобі сьогодні нашептали
Зелені верби рідного села?
Там десь дитинство наше заблукало,
Там наша юність шлях свій почала.

А я несу той вечір, мов дарунок,
Де верби, ніби сестри, обнялись.
Там свій найперший ніжний поцілунок
Подарувала ти мені колись.

І в час, коли з-під вітру і з-під грому
Наповнить літо сонцем далину,
Я в нашу юність повернусь додому
І поцілунок перший поверну.