Пахне сад в забутті,
Пахнуть спраглі жоржини,
А здається мені -
То дихання твоє.
Зовсім поруч ідуть |
Дві бентежні стежини, |
Та зустрітись |
Їм сил не стає... | (2)

Перед нами встають
Світанкові заграви,
А над нами хитається
Райдужна вись...
Навперейми пошлю я |
Слова нелукаві, |
Ну, а ти - |
Лиш мені усміхнись! | (2)

Лиш мені помахай
Лебедино рукою...
На край світу піду,
Коли скажеш - ходім.
Білі гуси думок |
Б'ють крильми наді мною, |
Над надією й сумом моїм... | (2)