- Ой чого ж ти зажурився,
Стрільче молодий?
Чом зітхання вилітають
Із твоїх грудей?

Чи дівчину полюбив,
Чи калитку загубив,
Чи на вправах пан отаман
Був на тебе злий?

- Ні, на вправах пан отаман
Мене не сварив.
Ні калитки дорогої
Я не загубив.
Тільки собі на біду
Дівчиноньку молоду
Безнадійно, але вірно,
Щиро полюбив.

- Не журися, молод стрільче,
Бо журба зведе.
Друг для друга добру раду
Завсігди знайде!
Очком-бочком заверни,
Острогами подзвони,
А за місяць дівчинонька
Вже твоя буде!

Ой послухав тої ради
Січовий стрілець -
Своїй журбі безконечній
Він зробив кінець.
Очком-бочком завертав,
Обіймав і цілував -
А за місяць дівчиноньку
Повів під вінець.