Настала впевнено пора,
Що тихо, наче зорі в небі,
Невпинно літо проводжа.
На серці листя опада,
Що сумно, наче сад осінній,
На душу спомин навіва.

Приспів:
Якось осінньою порою відчув мотив
Я пісні дивної, з природи,
Що манить ніжністю й красою,
В кохання спогад стрімко нас верта.
Немає іншої пори такої із золота
Краси п'янкої, живої вроди...
Що надиха любити щиро ту єдину,
Яка в душі у нас одна.

В душі весна живе, що завжди,
Немов той вишень цвіт,
У молодість нас поверта.
І не страшна їй та зима, що люто,
Немов вітер сильний,
На осінь вірно наступа.

Приспів.