Ти від мене пішла,
Ти у вечір пішла, моя мила...
Спогад ніжно-п'янкий,
Тереново-терпкий залишила...
Я не слухав твоїх
Телефонних дзвінків до світання.
Не повернеться вже,
Не повернеться знов це кохання...

Ти від мене не йди,
Ти кудись не тікай серед ночі!
Я б іще цілував,
І дивився б тобі в карі очі.
А усмішку твою -
Загадкову тебе, галичанку,
В сні згадаю щораз
І не спатиму знов аж до ранку!

Я прошу, озовись,
Я прошу, відгукнись, моя мила!
Бо тривога в душі
І на серці журба залишилась,
Та мовчить телефон,
Серед ночі мені ти наснилась...
І сльоза по щоці,
Мов роса по траві, покотилась...

Ти від мене пішла,
Ти у вечір пішла, моя мила...
Спогад ніжно-п'янкий,
Тереново-терпкий залишила...
І мовчить телефон,
Серед ночі у сні тебе бачу...
Сльози впали в траву,
Ти, кохана, не знай, що я плачу...