Край вікна любисток пророста весною,
Тягнеться до сонця молоде стебло,
Зароста стежина рутою-травою,
Де моє кохання вперше розцвіло.

Приспів:
І чого журитись, і чого зітхати,
Молодість не верне чорнобриву знов.
Ожива любисток в зорях коло хати,
Та не оживає втрачена любов...

Край вікна любисток проростає в росах,
Світиться кришталем, як мої літа.
Все, про що гадалось, так і не забулось,
Дорога стежина в серці зароста...

Приспів.