У Чортківському краю, де чарують каштани,
Де цвітуть чорнобривці, там побачив її:
Така ніжна й весела, сині очі чарівні, |
Ніби чисті озерця посміхнулись мені. | (2)

Скажи, як тебе звати, загадкова дівчино,
Та чого ти без пари тут блукаєш одна?
Може, долі шукаєш, вона десь забарилась, |
Та прийде ще кохання і прийде ще той час! | (2)

Не рани моє серце, не лукав мені душу,
Не шукай того щастя, воно прийде само,
Поглянь краще на квіти, які в полі розквітли, |
В них побачиш кохання, яке довго цвіло! | (2)