Зморене сонце
Сховалось за горою
І тиха нічка
Бентежить світлі сни,
А сині гори
Нас кличуть із тобою
На свято щастя,
Кохання і весни!

Заснули гори
Під солов'їну пісню,
Лише смерічки
Шепочуть про любов...
Чому в цю нічку
Від мене ти далеко?
У снах я лину
До тебе знов і знов!

Зморене сонце
Спочило за горою
І нам послало
Прощальний промінець.
Коли я знову
Зустрінуся з тобою?
Чи й досі, мила,
Кохаєш ти мене?..

Як спалах зірки.
Минає літня нічка
В палких обіймах
Молодих сердець...
На сході небо
Ніжно рожевіє
І шле надії
Перший промінець...