Десь аж за рікою спалахи зірниці,
Пісня затихає в полі на току...
Мов сріблясту стрічку, місяць круглолиций |
Стежечку прослав через ріку. | (2)

А по ній приплинув на легкому човні
Кучерявий хлопець, гарний із лиця.
В той погожий вечір нa дзвінкій гармоні |
Звеселяв нам піснею серця. | (2)

Тільки раз в той вечір глянула на нього,
На прощання руку подала йому,
І зосталась в серці неясна тривога, |
Хоч сама не знаю я - чому. | (2)

За рікою знову спалахи зірниці,
Виглядаю хлопця, та його нема.
Не старайсь даремно, місяць круглолиций, |
Не розтрачуй срібло задарма!.. | (2)

На Алтай поїхав, звав мене з собою,
І листи гарячі шле щодня сюди.
Скоро, мій коханий, буду я з тобою, - |
Їду я до тебе назавжди! | (2)