З тобою, друже, ми давненько не стрічались,
Останню зустріч на хокеї провели.
Пішли Хрещатиком, а потім попрощались -
Чомусь надовго негаразди розвели.

У кожного із нас своя сім'я і внуки,
І вільний час між них нам треба віднайти.
Сприймаєм боляче такі прості науки, |
Коли і друзів нам не легко вберегти. | (2)

Давно забули юні роки інститутські,
Нових турбот обсіла нескінченна тьма.
Ми маєм, як і всі, старі проблеми людські:
У вільний час зробить-про що спита зима.

Підкралась сивина на скроні непомітно,
Душа ще молода і осінь не сприйма.
І хай кругом лунають нам мадьорі ритми, |
Нагадують минулу юність не дарма. | (2)

З тобою, друже, ми давненько не стрічались,
Бо нас дороги різні ужитті вели.
Зайдем в старе кафе і щоб роки згадались,
Які ми гідно так з тобою прожили.

І нашу зустріч ні на що не проміняєм.
Хрещатик радо нас обійме, як колись,
І ми всім серцем вірність дружбі відчуваєм - |
Душевні почуття навік переплелись. | (2)