GmТобі знайоме почуття спустошення,
G7sus4Коли ідуть бої без оголошення,
GmКоли Вітчизну ділять, не спитавши дозволу,
G7sus4Та у душі тепло замінюють морозами.
GmІ ніби ти спортсмен, вже котрий рік не в формі,
G7sus4Прийшов до тями, опинившись на платформі...
GmПульсує в грудях серце посеред самотності,
G7sus4І вже ось-ось почнеться відлік незворотності...
GmІ ніби до повітря доступ перекрили,
ТFmа через мить ти підірвешся на ворожій міні…
І Gніби місто охопила революція:
B#m/5-
Скрізь падає каміння, палають вулиці.
АB на майданчиках дитячих гуляє вітер,
ПGорожня гойдалка, там де вчора були діти
CmІ в тиші нелюдській, мов ті скриплячі ґрати,
ЛGуна довічний сум твоєї втрати.
ІGm нехай з тCmобою поGруч Fmще не скоCmро буду я,
GmЯ тебеCm не забуваю, Bбо рGіднішої немає.

Тобі знайоме прощавання нескінченне
Коли лиш біль та відчай біжать по твоїх венах…
Квиток в один кінець і ти стоїш на станції
І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції.
У голові прокручуєш з життя світлини,
Щоб все запам’ятати до останньої краплини.
І вже нема часу триматись за руки,
І наче мить проносяться години.
А далі потяг їде на шаленій швидкості,
Від рідної землі твоєї долає відстані,
Туди, де з гір зриває ріки водоспадами,
Та крик птахів розлітається по автострадах.
Туди, де ми навік пов’язані з тобою,
Туди, де час ніколи нам не дасть спокою
У цих миттєвостях та їх дрібних частинках,
Ми разом до останньої життєвої сторінки.