Знову пахне вітрами колишніми,
Моє давне біляве село.
Постеліть мені, мамо, під вишнями,
Де ми з батьком лягали було

Приспів:
Постеліть проти неба в саду,
Я на зустріч з дитинством іду. (2)

Зорепад – білий сон мене кутає,
Щось бентежне в душі заграє,
То гримить голосами забутими,
Незабутнє дитинство моє.

Чом же нас, чом же нас, заверта,
...вирій, як в повінь літа.

Та не треба з собою лукавити,
Наша юність давно відгула.
Долю-казку по світу шукали ми,
А вона ж біля серця була.

Чи не тому й до нас восени,
З півдороги вертають сини. (2)

Їх в стрічає вітрами колишніми,
Моє давнє як пам’ять село,
Постеліть нам, бабусю, під вишнями,
Де ми з батьком лягали було

Хай нас легко в колиску...
Ми йдемо своїй долі у стріч. (2)

Приспів