Хоч пам’яті щирі, шануймось панове,
А пам’ять в народу іди відбери.
Ген-жовто-блакитні, а ген-малинові,
На ратушах наші, цвітуть прапори.

Лікуємо зморшки, вертаємо слово
Під скроням лишилися тільки ями
Вертають лелеки додому, панове,
До неба свій погляд спрямуємо ми.

Приспів:
Здавалось не варто нам Бога гнівити,
Вже голуб поволі здіймає у вир,
Шануймось панове, нам жити і жити,
Коли не звонила в серця нам Сибір,
Ой де ви, ой де ви, літа молодії,
Ви десь розгубились в шаленій війні,
Та хто з нас не мріяв під дзвони Софії
В’їджати у Київ на білім коні. (ост 2 рядки – 2)

Приспів