А вдома, як вдома, напевно,
Весна подвір'я маїть коло хати.
З вишень буйний цвіт
Потихеньку пада,
В вікні зачекалася мати...
Лелеки вже звили під небом гніздо
Та й виводу свого чекають,
А я вже за рідним так скучив теплом
Та й тільки слова повторяю...

Приспів:
А там, де рідна хата ллє тепло,
Що Бог створив батьківськими руками,
Де стіл так пахне хлібом й молоком,
Дитинство там моє під образами!..
Я знов до тебе через сотні днів
Спішу здалека у твої світлиці,
Спішу, як у дитинстві,
Сісти знов на твій поріг,
Води напитись з рідної криниці!..

Минають, чомусь, вже так довго ті дні
Та й серце почуло вже втому,
А друзі тепер пам'ятають мої
Слова, що казав не одному...
Мине час розлук і подвір'я своє
Я знов, мов обгорну руками,
Повернусь туди і, мабуть, назавжди,
Туди, де так мріяв роками!..

Приспів.

Роки ті минули і болі мої
Літак від землі відриває,
Мов мати в журбі, моя рідна земля,
Синів своїх блудних стрічає...
І ось рідне місто, подвір'я й поріг,
А в серці сторінка хвилює...
І в сінях вслухаюся в голос батьків,
А далі вже слів так бракує...

Приспів.

Спішу, як у дитинстві, |
Сісти знов на твій поріг, |
Води напитись з рідної криниці!.. | (2)