В дикій пустині безрадно я
В смутку проводжу мої літа.
В голоді ходжу, чужий усім,
Встану, додому піду.
Хоч сором до Отця Йти в дім,
Хоч був колись мені рідний він;
Рад би я стати слугою в нім,
- Встану, додому піду.

Приспів:
Серце летить в рідний дім Отця, |
Встану, піду додому я. |
Там мій Отець! Піду, піду! |
В рідний мій дім Отця. | (2)

Чого ще тут пропадаю я?
Життя в чужині мені нема!
А в домі ріднім - усе там є;
Встану, Встану, додому піду!
Тяжко я проти Отця згрішив.
Вина моя на мені тяжить;
Хочу признатись, чим провинив.
- Встану, додому піду.

Приспів.

О, Боже мій, куди ж я пішов?
Усі достатки я в Батька мав.
Сам своє щастя я змарнував!
Встану, додому піду!
В думках я бачу мій рідний дім,
- Любі обличчя у домі тім...
Щасливий був я колись у нім,
Встану, додому піду!

Приспів.

Отець ласкавий - прощає всім,
- Прийме й мене він слугою в дім.
Чого ще жду, чого гаюсь я?
Встану, додому піду!
Щось то все каже: "Він не забув;
Хоч непослушний Йому ти був,
- Він тебе любить...повір, повір!
Встань і додому іди!

Приспів.