Згадаю тих, кого нема між нас,
Хто мав бентежну українську душу,
Отих, хто піснею озвучив час,
Про них сьогодні слово мовить мушу.

В очах стоїть натхненний Яремчук,
Іван Мацялко відкрива завісу
І Кириченко ллє небесний звук,
Ясніє світ від голосу Раїси.

Назвав, до кого серцем прикипів,
Ой так болюче згадувать вас друзі,
Мій день заповнив ваш високий спів,
Він озивається у радості і тузі.

Як гірко, що без вас світає день,
Що запросити вас не можуть зали,
Що так багато золотих пісень
Ви голосом своїм не доспівали.

Ми всі не вічні — стрінемось колись,
Та треба жити поки є ще сили,
Я хочу, щоб у колос заплелись
Ці Божі співи, що ви нам лишили.

Щоб голос український не затих,
Хай він в нащадках наших озоветься,
Сьогодні я згадати хочу тих,
Хто був мені близесенько до серця.