Я для тебе Вкраїно віддам своє серце і душу,
Я тобі заспіваю про все, що печалить і болить,
Я лише з тобою в цьому світі повік бути мушу
Лиш у церкві святій моя совість як свічка згорить.

Хтось шукає у світі кращого хліба і долі
І глузує із мене, що доля сумна і пісна
І що більше у мене лиш мрій нездійснених і болю
І боргів незаплатних і більше сльози ніж вина.

Але хай собі хай, я любити себе їх не змушу
Їх старий капелюх срібляки хай наповнюють - вчать,
Я роздати повинен по крапельці всю свою душу
Людям, птахам, садам, покотитися спраглим дощем.

Може щось проросте в молодім українськім пагінні,
І підніметься в вис, доросте до святих журавлів,
Може пісня моя ще й сьогодні нічого не зміне,
Але вірю, що завтра чи може за кілька віків.

А сьогодні я знову з тобою, свята моя сестре
Іду до бога, людей на голгофу щоденний мій путь
Все було, як було; все буде – дайте ноту маестро
Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть...