Вічний Майстер краєвиди пише
Барвами небесної краси,
І вночі вона у вербах дише,
Дишуть нею води і ліси.

Дух любови пшениці колише,
Тихо вранці зрошує жита.
Захід сонця в ту країну кличе,
Де домівка батьківська свята.

До осель небесної Вітчизни
Спалахом єдиного мазка
Прокладає шлях ясний і чистий
Владна й творча Батькова рука.

Хоч мені про Нього люди в світі
Не говорять у лихі часи -
Вічний Майстер пише краєвиди
Словом невимовної краси.