Вдалину біжать доріженьки,
І стоять ліси дрімучії,
І шумить пшениця колосом —
Земле-матінко могучая!

А поля широкі стеляться,
В небо жайвір підіймається,
Морем буйним, морем-золотом
Степ горить, переливається.

Ех ви, друзі мої милії,
Чом співаю пісню радісну?
Ой, тому, що мій щасливий край
Зустрічає, наче сад, весну.

Бережем тебе, улюблена,
І на морі, і під тучами,
Ти квітуєш, земле-матінко,
Неозорая, могучая!