В душі і крає, і болить...
О, Боже! Дай єдину мить,
Щоб над Вкраїною злетіти,
Душею, серцем охопити
Її зелено-сизу даль,
Зібрати сльози і печаль...
Та щоб панів своїх забути,
Козацьку волю повернути...

Народе, милий і святий,
Чому байдужий ти такий?
Панів на шию почепив,
І вже від них чекаєш жнив...
Не жди рятунку ні від кого!
Крім тебе, більш нема святого,
Окрім лиш Господа на небі.
Гони панів лихих від себе!