У перший грім, неначе свято,
І дух весняної ріллі —
Живу щасливо і крилато
В долонях рідної землі!

Мережать небо блискавиці,
Туман зволожує вуста,
Та вірю я в зерно пшениці,
Яке під сонцем вироста!

В нім трударя душевний трепет,
Найвищих мрій душевний цвіт!
Пірну на мить у хвилі степу,
Щоб дужчим випливти у світ!