Україно моя, зоре синьоока,
Тебе я люблю, мій дорогий краю!
Безмежні роздолля, поля широкі,
Як щебече соловейко у зеленгаю.

Україно моя, квітко весняна,
Тобі із колосся віночок вплітаю,
На щастя, на долю, надіє жадана,
Щоб цвіла волошкою у моїм раю.

Україно моя, Богине світанкова,
Тобі, поклоняюсь низенько до ніг,
За квітучі весни мамину колискову,
За райдужні мрії і літа дивосвіт.

Україно моя, красуне пишнокоса,
У барвистій вишиванці, чарівна панянко,
Тебе запашили духмяні трави у росах,
І сонечко дарує усмішку на світанку.

Мати Україно, ти дана мені від Бога,
Я - калини кровинка, твоя пташка і дитя,
Лину, де верба над ставочком твої хороми,
Ліси, діброви і квітучий берег Дністра.

Там із гірського струмочку тече річка,
Ллє жива водиця, дзвінкий водограй,
Кришталь швидких потоків осяює нічка,
І відлуння лине до села, у мій тихий рай.

Моя Україно, ти найкраща у світі,
Моя зіронько серед тисяч зір на землі,
Наречена у білосніжній вуалі у цвіті,
Ти, даруєш щастя у пісні, у слові мені!