Запалює люльку туман сивочолий,
Димить, наче дума поліська...
Достиглим колоссям гойдається поле,
А в озері — неба колиска.

Приспів:
Стою над озерною тишею,
А в згадках та чорна гроза.
Душею і серцем світлішаю,
Лиш очі туманить сльоза.
Тумани, тумани і роси,
Тумани, мов сиві лани.
А може, то мамині коси,
Що батька чекали з війни?

Дивлюся, як вчаться літати лелеки,
Як даль обіймають крилята.
І хмарка запахла дитинством далеким,
І теплою м’ятою — хата.

Приспів.

Вечеряє обрій хлібиною сонця,
І день на добраніч гніздиться...
Наснилось кохання дівчатам і хлопцям,
І тільки туманам не спиться.

Приспів.