Степ широкий розстелився аж до небокраю
Вітер буйний лиш один в тім степу гуляє
Сонце випалило степ, ні води краплинки
В тім степу козак іде в латаній свитині.

Він іде, не знає й сам скільки йти ще треба
А кругом куди не гляне все земля і небо
І згадалася йому вся його родина
І згадалася йому вільна Україна.

Ворон кряче в вишині, більше сил немає
Білосніжна пелена очі затуляє
Чи побачу я іще всю свою родину
Чи побачу я іще вільну Україну.