Ой, не відав батько і не знала мати,
Що дитина їхня буде воювати.
Та, що у колисці, а однак спросоння
Поверта голівку, наче впертий сонях.
Отуди, де в полі сонце любо світить,
Де цвітуть весною всі найкращі квіти,
Де убито потім славу українську....
І пішов хлопчина, записавсь до війська.

Приспів:
Мій сотнику, друже,
Вітри хай не тужать!
Не нам сумувать, позаяк:
Згадаймо на щастя
Перше причастя –
З нас кожний був славний вояк!

Ой, не відав батько, і не знала мати,
Що так важко син їх буде помирати,
У своєму краї, від чужої кулі,
Ой, скількох героїв відкують зозулі.
Там могил немає, не лишилось сліду
І не було чарки, званого обіду.
Тільки пам'ять знає, хто не горбив спину
За звання високе рідної Вкраїни!

Приспів.