Вириваюсь із сил та не падаю,
Хоч сьогодні, як і тоді,
Зловживає своєю хтось владою,
Ловить рибку у мутній воді...
І когось потішає обманами,
А когось босоніж по стерні
Оповившись густими туманами,
Робить постріли в спину мені...

Приспів:
А вітри грозові розгулялися,
Не стихають шалені, гудуть!..
І куди б ми від них не сховалися,
Не зламають когось так зігнуть!..

Проти вітру пішов я сьогодні
І такого-ся вже натерпів,
Наче сили зустрів надприродні
У безодні бурхливих морів,
Але я ні за що не здавався
І зі шляху свого не звертав!
Прямо йшов я, не нахилявся,
І підтримку людей відчував!

Приспів.

А з боків підозріло дивились
І про себе тихенько тайком
Щось шептали неначе молились,
Називали мене смільчаком.
І хоч вітер мене не згинає,
Але жде мене пекло, не рай.
Крізь туман бачу тих, хто стріляє,
І кричу: Прямо в груди стріляй!

Приспів.

Та не вже ми вітрами покорені
І лозою під ними гнемось?..
Це тому ми, мабуть, обездолені,
Що без бою в полон здаємось!
Вибиваюсь із сил та не падаю,
Бо сьогодні не так як колись,
Та слова я чиїсь все пригадую:
Справедливості ради борись!

Приспів.