Темно-сиза ожина гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина, сонце отчого краю.
Ген привітна домівка, що мене колисала,
Та ромашка-журливка, що на луг виглядала.

Приспів:
Я таким його бачу із грому земного.
Свою пісню і вдачу взяв я змалку у нього.

Що мені в нагороду аж до осені квітла,
Віщувала погоду, як провісниця літа.
Тепла в росах стежина — та, що з ночі пізнаю
Тут моя Батьківщина, пісня отчого краю.

Приспів.

Ніжна матері мова — та, що в серці до скону.
І щоденна обнова — сяйво нашого дому.
Спориші на подвір'ї та джерельна криниця.
У такому довір'ї отчій край мені сниться.

Приспів.