Тебе називали селом
Істинно українським
За те, що так віє теплом,
За щедрість твою і гостинність.
За те, що домівку знайшли
Чехи, поляки, євреї,
Лишившись своєї землі -
Твоя для них стала своєю.

Приспів:
Село моє, село моє,
Село на купині.
Живу тобою я давно,
А ти живеш в мені.

Не полишали тебе,
За те, що з околиць усіх
Найближче лежиш до небес.
За те, що високе чоло
Обпалює сонце і вітер.
За те, що ти людям дало.

Приспів.

Мій Купичів, рідне село,
Не сумуй, що не стало ти градом
Хрещеним Київським стягом.
І те, що у долях людських
Ти подібне небесному птаху.
А перехрестя твої -
Це є відблиск Чумацького шляху.

Приспів.