З прадавніх віків,
З непам'ятних орбіт
Явились ми на білий світ
І наша зоря
Десь там у небесах
Торує свій далекий шлях...
Коли б нам її впізнати
І в дальні сягнуть світи!
Ми б ладні усе віддати,
Щоб тільки нашу зорю знайти!

Ми йдем до вершин,
І вже навкруг землі
Пливуть космічні кораблі!
А там – дай то Бог –
Іще один лиш крок –
І ми полинем до зірок!
Коли б нам тих днів діждати
І в дальні сягнуть світи!
Ми б ладні усе віддати,
Щоб тільки нашу зорю знайти!

І все ж, як не є,
А рідна сторона
На цілий світ у нас одна!
І наша земля миліша від усіх
Світил небесних чарівних!
Хай манять нас ясні зорі,
Та землю своїх батьків
Не зрадимо ми ніколи,
І не покинем вовік віків!
Не зрадимо ми ніколи,
І не покинем вовік віків!
Вовік віків!