Там, де Случ і Горинь чистим плесом грають,
Там судилась доля народитись нам.
Ой ти рідна земле - наш Подільський краю,
Скільки ти даруєш радості серцям!

А коли дорога в даль ішла від хати,
Душу сколихнули мамині слова:
"Пам'ятай довіку,- говорила мати,-
Ти люби цю землю, де б ти не бував".

Дорога матусю, в Вас любові вчуся,
І цілую вдячно мамину сльозу.
Сонячним врожаєм, краю наш, красуйся,-
Скарбом найдорожчим в серці збережу.

Вже сини онуків на руках тримають,
А любов до тебе більша з кожним днем.
Ой ти рідна земле - наш Подільський краю,
Скільки сонця-щастя ти даруєш нам!