Змалечку матуся навчила мене:
Наступає свято — сорочку вдягне.
Я щасливий ходжу посеред рідні,
Моє щастя світить на тім полотні.

Приспів:
Вишита сорочка, як душа моя,
Веселково сяє, радістю буя.
Хрестиком — узори, гладдю — кольори,
Бо найкраща в світі, що не говори!

Промайнули роки, наче ластівки,
Та тепло лишилось рідної руки.
Зігріває долю світле вишиття,
Будить найсвятіші в серці почуття!

Приспів.

Тулиться до серця легка синява,
Золотиста нива грає, мов жива.
Барвами веселки світиться вона —
Моя вишиванка гарна, як весна!

Приспів.