Моя українська мово –
Ти широка і вільна, мов степ.
Моє українське слово –
Маєш гідність, красу і дотеп!

Ти – в посланні турецькому хану,
Ти – яскравий вінок Кобзаря,
Ніжна пісня весняного лану
І віршів Українки зоря!

Ти – і заклик до всього народу
Розірвати кайдани катів,
Ти – історія нашого роду,
Наша велич і гідність, і гнів!

Ти звучиш, мов струмочок весною,
Коли треба – звучиш, як набат.
Ти позвала Вітчизну до бою,
І з тобою на смерть йшов солдат!

Чому ж зараз звучиш якось мляво,
Зневажають тебе повселюдно,
Забувають козацьку славу,
А подекуди, навіть, клянуть?

Хай минає мана лихих років!
Я давно уже бачу ту мить:
Серед вільних і гідних народів
Моя мова, як рівна звучить!