Ведуть в Тернопіль сонячні дороги.
Над ним палають зорі осяйні.
І місто наче у долонях Бога:
Тут дивні ночі та казкові дні.

У місті оселилося кохання.
І юність в серці міста не згаса.
Воно, як яблуневий цвіт світання, —
Це місто, де народжена краса.

Приспів:
Тернопіль — місто весни.
Тут світлі мрії і сни.
Зливається з небом Тернопільський став...
Тернопіль, ти красенем став!

Вдивляється у хвилі ставу замок.
Він боронив колись тутешній люд,
А нині відчиняє міста браму
Для друзів і гостей з усіх усюд.

Приспів.

Закличний усміх парків та бульварів —
І від краси не відвести очей.
І поцілунки, і щасливі пари
У затишку каштанових алей...

Приспів.