Вітер холодний злий,
Cтудить у чужині
І серце плаче.
Десь у країні мрій
Рідний зостався дім,
В житті найкращій!

Там саме зараз розквітли квіти: люпин, волошки, ромашки і маки.
Під синім небом, у щедрім полі, росли ті квіти
І віра росла в нашу волю...

Хоча б ще раз в житті
Полем отим пройти,
Лугом чи лісом.
Перший зібрати цвіт
Й матері принести
Поля намисто...

Як сонця діти, чудові квіти: люпин, волошки, ромашки і маки.
Під синім небом, у щедрім полі, росли ті квіти
І віра росла в нашу волю...

Вітер чужий співа,
Та без душі слова -
Чужинця доля.
І всім смертям назло
Ти збережи тепло,
Рідного поля.

Візьми з собою букетик квітів: люпин, волошки, ромашки і маки.
Під синім небом, у щедрім полі, росли ті квіти
І віра росла в нашу волю...