Я - пташка твоя, мати Україно!
Пір'їнка із твого вільного крила,
Нев'янучий листочок із цвіту калини,
Невмируще слово, у якого є душа!

Я - твоє дитя, яку звати "Українка!"
І охрещена із святого джерела
Водиця, яка тече водограєм дзвінко,
І польова квітка, яку засіває весна.

Я - зерно, пагінець, який зростає в хліба,
Жито, овес і пшениця у безкраїм полі,
Я - деревце, яке почастує плодами дитя,
Кровинка, яка струменить у твоїй крові.

Я - дочка твоя із козацького роду,
Перо журавлинне, яке пише книгу життя,
Новий час печалі, радості свого народу,
У небі промінь сонечка, світанкова зоря.

Небесний дзвін кличе на свято рано-рано,
Де у білих рушниках уквітчаний Божий дім,
І із Днем Народження тебе, Україно мамо!
І за всяке добро я поклоняюсь тобі до ніг!

Дякую за хліб і сіль на біленькім обрусі,
За вишиванку, яку ночами вишивала мені,
За пісню солов'їну і червону калину у лузі,
За ласкаве щире серце і любов на землі!