Я примітив істину просту,
Що лежить віками перед вами.
Зупинився, ніби на мосту,
І не знаю, буде що із нами.

Приспів:
Обривають з часом кожен раз
Нам коріння, що єдна з землею.
І ніколи не питають нас,
Як щемить душа у нас за нею.

І не можна серце вберегти.
Ятрить рану змучена розлука.
І бджолині золоті меди
Лиш приносять нестерпимі муки.

Приспів.

На душі нестерпна каламуть,
Не знаходжу злагоди з собою.
Рідне місто, в нас єдина путь
І я разом навіки з тобою.

Приспів.