Над озером стеляться сірі тумани
І зорі вечірні бринять, мов струна.
Поглянь, моя мила, як в цвіт Бережани,
Осипала ніжна весна.

Вогнями сріблястими ратуша сяє
Старенька фортеця сховалась в гаю.
Тебе, наше місто, ми щиро вітаєм,
Як юність крилату свою.

Схиляють каштани на вулицях віти
І там, де співають пісень солов'ї,
Ми будем з тобою сміятись, радіти,
Як діти в щасливій сім'ї.

Ці вулиці рідні, ці парки і ріки,
І очі твої, як весна, голубі
Я буду любити, кохати навіки
Навіки клянуся тобі.

(останні два рядки — двічі)