Батьківська хата, як писанка в саду,
Увінчали цвітом яблуні, груші, вишні,
Умаєна у мальвах, у ліловім бузку,
Кличе у дитинство, у дні колишні...

Немов матуся завинулась у хустину,
Віночок з барвінку на білосніжнім тлі,
Зустрічає здалека додому пташину
І очі-вікна заплакані у сльозі...

Повертаю у рідне село, до гніздечка,
У тихий рай, де у цвітінні калина,
Осідлаю білого коня у вуздечку,
Поїду у поля... Зрадію, як дитина...

За гаєм, тут, батьківська свята земля
Та дзюркоче водиця, польова криниця,
І щастям, колосяться буйно жита,
З джерела п'є солодкий спогад синя птиця...

Я благословляю землю, що народила!
Дала мені вільні крила у світи!
Цілую священні місця, куди ходила!
Шукаю повсюди батьківські сліди!..

Так пахнуть запашними травами поля,
Польовим зіллям широке роздолля,
Від сонечка і роси зародять хліба,
Моїй Україні усміхнеться доля!