Коли починається дощ,
Ти чекаєш приходу сонця.
Ти малюєш собі Весну
І читаєш ім’я в похоронці.
І не хочеться бачити тих,
Хто сміється і мліє від щастя,
Тих до кого прийшла весна,
А тобі так і хочеться впасти.

Приспів:
І розбитися на друзки...
Крізь каміння ти бачиш зорі
Під камінням лежати навіки,
Знайшовши свій Лепрозорій.

Жаль, той, хто в небі сидить
Залишив часу так мало
Проживши його, не корись,
Живи так, щоб аж небо упало.

Приспів

І розбилися на друзки
Об той камінь, що був над тобою.
Хай він зам збирає зірки
Ті, що впали у твій Лепрозорій.