Одна я власній долі пан
І капітан душі своїй,
Та важко жити без надій,
Коли вже стоїш над крахом мрій.
Налити яду у стакан
І не терпіти більше безнадій,
Проститися з життям, та стій!
Треба жити! А тому, ти дій!
Не буде більше сліз,
Не буде більше криз!

Приспів:
Життя - це арена війни,
А ми у ньому - лиш актори,
Не існуй, а живи!
І покинуть тебе всі незгоди.
Борись за життя!
Пробудися від сна,
Бо це все реалія!

Так часто доля проти нас
І забирає швидкоплинний час,
Та я боротимусь з життям
І не скорюся цим будним дням.
Цей світ належить не мені
Та я пройдусь по цій тонкій скалі!
Ви ж, наче ті королі,
Тільки топчитесь по чужій душі...
Не буде більше сліз,
Не буде більше криз!

Приспів.