Це – осінь, це – осінь, це – музики час...
...Коли ж відлунає мелодія давня,
Перейме високою тишею нас
Незраджений спомин про перше кохання.

Приспів:
З якого ти щастя, із літа якого?
З кохання, кохання свого молодого...
Де зорі вечірні, де роси нічні?
Вони, ніби казка, приснились мені...
Де шепоти моху, зітхання дощу?
Усе, що минуло, під серцем ношу...

Це – осінь, це – осінь, це – танго води...
...На хвилях дзвінкого, нічного мовчання
До нас припливе, як весна, молодий
Незраджений спомин про перше кохання...

Приспів.