На вокзалі у природи зорі сходять і виходять,
Зустрічати й проводжати без любові не приходять.
А суниці на пероні пахнуть літом і дощами,
Мама – тістом, діти – щастям і безсонними ночами.

Вартовий в нічному небі вічним оком наглядає,
Розклад руху на вокзалі він зірками сповіщає.
В тім природа родить вроду, врода нам дарує радість,
І в суглобах на погоду осінь нам приносить старість.

На вокзалі у природи сонце сходить і заходить,
Зустрічати й проводжати менше друзів все приходить.
І суниці на долонях пахнуть небом і дощами,
Свято – тістом, осінь – в небі журавлиними ключами.